Одолінська Ю.О.

Рівненський державний гуманітарний університет

Інтеграція компетентісного підходу в зміст освіти України як один зі шляхів оновлення вітчизняної педагогічної галузі

Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін в політичному, економічному й соціальному житті нашої держави. Саме тому останніми роками відбуваються реформаційні процеси в освітній галузі, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів. Значним поступом стала поява стратегічного документа, - Національної доктрини розвитку освіти, - який має на меті стати наріжним каменем нової парадигми освіти - орієнтації на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентності в європейському та світових просторах, виховання покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички й компетенції для навчання протягом життя.

Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, що відбуваються останні двадцять років у європейських країнах і пов’язані з визнанням значимості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Цілеспрямоване набуття молоддю знань, умінь і навичок, їх трансформація в компетенції сприяє особистісному культурному розвитку, розвитку технологій, здатності швидко реагувати на запити часу.

У державній національній програмі “Освіта України. XXI століття” зазначено: “Існуюча в Україні система освіти перебуває у стані, що не задовольняє вимог, поставлених перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу. Це виявляється, передусім у невідповідності освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства...” [1, 210-250]

Сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі необхідних знань, вироблення умінь і навичок, за період навчання він має засвоїти багато фактичного матеріалу. Натомість школа сьогодні не достатньо навчає школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти тощо. На нашу думку, зміст освіти сьогодні не повністю відповідає потребам суспільства та ринку праці, не спрямований на набуття необхідних життєвих компетенцій, які, в свою чергу, покликані адаптувати особистість до повноцінного функціонування в умовах сучасних соціальних інституцій.

Таким чином, сьогодні перед педагогічною наукою і школою України гостро постало питання реформування освіти в напрямку гуманізації навчання, сприяння цілісному формуванню і самоусвідомленню особистості через збагачення досвіду, розуміння відмінностей між різними культурами та розвитку і раціонального використання потенційних можливостей освітньої системи.

Як показує досвід багатьох зарубіжних країн, що займались визначенням, відбором та впровадженням ключових компетенцій, останнім часом відбулась орієнтація програм та педагогічних технологій на компетентісний підхід. [2, 5-175] Європейські країни сьогодні розпочали грунтовну дискусію навколо того, як озброїти людину необхідними вміннями та знаннями для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається. Саме тому важливим є усвідомлення поняття компетентності в суспільстві, що базується на знаннях. Важливо розуміти яких саме компетенцій необхідно навчати і як, що має бути результатом навчання.

Така позиція вимагає від сучасної школи особливо серйозних реформаційних кроків до оновлення змісту освіти та до застосування нових педагогічних підходів до навчання, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які модернізують процеси розвитку суспільства. Ці реформи не відбуватимуться легко, а навпаки, вони потребуватимуть значних зусиль, багато часу для адаптації та впровадження змін; також невід’ємним елементом реформування освітньої галузі повинне стати державне фінансування.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його з сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світових просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетенцій та на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Нормативні документи, що визначають основні положення формування змісту освіти наголошують переважно на знаннях, уміннях та навичках, які мають бути результатами навчання в середній школі. Такий підхід до основних засад змісту освіти, безумовно, є традиційним і недостатнім. Адже метою навчання є виховання в учнів бажання і вміння вчитись, тому комплекс знань, умінь і навичок є підгрунтям для необхідних життєвих компетенцій. Саме на них важливо сьогодні звернути увагу педагогів.

Беззаперечно важливими є знання, вміння та навички, котрі молодь набуває та виробляє в процесі навчання в школі. Поряд із цим сьогодні актуальності набуває поняття компетенцій, що пов’язано з багатьма чинниками, оскільки саме компетенції, на думку багатьох зарубіжних експертів, є тими індикаторами, які дозволяють визначити готовність учня, випускника, до життя, його подальшого розвитку й активної участі в житті суспільства. Так, прикладом життєвих компетенцій можуть бути: здатність співпрацювати та працювати в команді, розв’язувати конфлікти, застосовувати інформаційні та комунікаційні технології, творчість і винахідливість, навчання навчатись, самокерування та саморегуляція, гнучкість та адаптивність, вміння критично мислити і діяти тощо. З цих позицій проходить безліч дискусій як на міжнародному, так і на національному рівні різних країн. Компетентісно орієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя і, зокрема, європейських шкіл. Саме набуття життєво важливих компетенцій, вважається в багатьох розвинених освітніх системах, може дати можливості дитині орієнтуватись у суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, тощо. [3, 1-27 ] Ключові компетенції є також предметом обговорення і в Україні, хоча наразі дискусія навколо цього поняття більшою мірою ведеться щодо кола професійних компетенцій як результату професійної підготовки.

Проведені дослідження й опитування серед української педагогічної громадськості дають підстави стверджувати, що сучасний зміст освіти української школи не достатньо орієнтований на потреби сучасного суспільства, ринку праці, запити для здобуття подальшої освіти. [2, 19] Таким чином, виникає необхідність переструктуризувати зміст освіти з урахуванням досвіду світової педагогічної думки у цій галузі. Ця робота торкнеться процесів визначення та відбору ключових (життєвих) компетенцій в економічно розвинених країнах світу, узагальнення й класифікації основних переліків ключових компетенцій, порівняльного аналізу та надання можливих рекомендацій щодо перших кроків для покращення якості змісту вітчизняної освіти. Підсумовуючи усе вищесказане, вважаємо очевидним те, що в Україні назріла необхідність розпочати процес відбору, визначення, обгрунтування та впровадження в зміст освіти системи ключових життєвих компетенцій, як це відбувається на міжнародному рівні для покращення якості освіти та зазначимо, що в Україні існує підгрунтя для такого роду перетворень, а саме:

1) готовність педагогічних кіл розпочати широке обговорення проблем запровадження компетенцій у зміст освіти;

2) в Україні існують певні доробки з проблем компетентісного підходу;

3) генеральна стратегія нашої держави полягає в інтеграції до загальноєвропейської та світової спільноти, саме тому процес, спрямований на запровадження системи ключових життєвих компетенцій, буде сприяти поступу України на міжнародний рівень освітніх досягнень.

Література:

1. Освіта України. Нормативно-правові документи. До ІІ Всеукраїнського з’ їзду працівників освіти. - К.: Міленіум. 2001. - 470 с.

2. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики.-К.: “К.І.С.”, 2003. - с. 13-125.

3. P.23. Key Competencies. A developing concept in general compulsory education. Eurydice. The information network on education in Europe., 2002. - 28 p.